Таблиця Менделєєва

Електроліти та неелектроліти

Класифікація неорганічних речовин

Жан-Бати́ст Анре́ Дюма́ – видатний хімік

Жан-Бати́ст Анре́ Дюма́ (14 липня 1800 — 11 квітня 1884) — французький хімік

В молодості пізнавав мистецтво аптекарської справи, а в 1816 році виїхав до Женеви, щоб підробити помічником фармацевта в аптеці з власною лабораторією. Закінчив навчання в Женевському університеті, де вивчав хімію і фізіологію. У 1823 році виїхав у Париж, де почав працювати з Гумбольдтом. При цьому працював препаратором при Політехнічній школі і був учителем хімії місцевому ліцеї. З 1832 по 1868 роки працював у Сорбонні, після того як змінив Гей-Люссака на його посаді. У 1835 році став професором наук, працював в Політехнічній школі. Паралельно з цим трудився в Центральній школі мистецтв і ремесел з 1829 по 1852 роки. У 1839 році став працювати ще і в Медичній школі. В 1848 році був обраний до числа членів національних зборів, а незабаром став міністром землеробства і торгівлі. У 1856 році став членом Сенату, в 1859 року був президентом муніципальної ради міста, а в 1868 році начальником монетного двору. У 1870 роки повністю віддав себе науці і відійшов від громадської і політичної життя. Вивчав органічну хімію і зробив багато відкриттів. У 1826 році винайшов новий спосіб визначення щільності пара, а в 1827 році вивчав склад ацетону і складних ефірів, висловив теорію про спорідненість етилового спирту і етилену. Ця теорія була названа этерина, яку в майбутньому вчені допрацювали до теорії радикалів. У 1837 році з вченим Лібіхом випустили статтю про походження органічної хімії як хімії вільних радикалів. У 1830 році винайшов метод кількісного вмісту азоту в органіці, який пізніше став носити його ім’я. Трохи пізніше отримав трихлороцтову кислоту і спростував дуалістичну теорію Берцеліуса про неможливість заміщення атомом хлору атом водню. У січні 1834 року Дюма провів доповідь в Академії наук про властивості хлору, тим самим створивши правила металепсии. У 1840 році висунув теорію про походження сполук, отриманих в результаті заміщення атомів, цю теорію він розробляв разом з ученим Реньо. У 1843 році вивів гомологічні ряди мурашиної кислоти і створив загальні правила для них. У 1825 році отримав метанол з олії м’яти, а в 1831 році антрацен зі смоли кам’яного вугілля. Трохи пізніше в спільних дослідженнях із вченим Пелиго підтвердив, що жири – це складні ефіри. У 1846 році випустив підручник Курс хімії в додатку до ремесел, в якому розповів, як хімічні технології полегшують життя і працю. У 1840 році став вхожий в Лондонське королівське суспільство, в 1845 році в Петербурзьку академію наук, у 1880 році в Берлінську академію наук. У 1859 році очолив Французьке хімічне товариство Цікаві факти Жана Батіста Дюма: • Вивчав хімічний склад крові та її освіта • Займався створенням Школи промислових мистецтв і шахт • Його ім’я носить вулиця, ліцей і коледж в Париж

Види оксидів

Кристалічні ґратки

Наукова Україна

Відомі вчені-хіміки

Кожен повинен знати про досягнення нашої країни в галузі хімії, адже багато видатних вчених - хіміків,прославили нашу державу. Можна впевнено сказати, що українці внесли вагомий внесок в розвиток світової хімічної науки. Вчитель хімії (Гостищева А.І.) пропонує до вашої уваги короткі відомості з біографії та основні здобутки 5 відомих вчених-хіміків.


 Ададу́ров Іва́н Євгра́фович ( 1879 - 1938) 


 Український хімік. У 1928—1933 роках завідував кафедрою основної хімічної технології Одеського хіміко-технологічного інституту. У 1933—1938 роках працював завідувачем кафедри технології неорганічних речовин Харківського хіміко-технологічного інституту. Водночас він читав курс каталізу в Харківському університеті. Саме тоді йому надали звання професора, а 11 травня 1937 року Вища атестаційна комісія присудила Ададурову наукову ступінь доктора технічних наук без захисту дисертації. Удосконалив технології виробництва сульфатної та нітратної кислот і їх солей. 


 Вернадський Володимир Іванович (1863-1945) 

 Він добре знав історію України, свого роду: по батьковій лінії Вернадські — учасники визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Його прадід навчався в Києво-Могилянській академії. Батько — киянин Іван Вернадський — вчений-економіст, противник кріпацтва. Вернадський був одним із засновників Української академії наук, її дійсний член та перший голова-президент (з 1918 року). Засновник Національної бібліотеки Української держави в Києві (нині — Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського). Засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, космізму. Збагатив науку глибокими ідеями, що лягли в основу нових провідних напрямків сучасної мінералогії, геології, гідрогеології, визначив роль організмів у геохімічних процесах. 


Горбачесвський Іван Якович (1854 - 1942) 

 Народився 5 травня 1854 року в Зарубинці (Тернопільська область). Український хімік, біохімік, гігієніст та епідеміолог, термінограф, громадсько-політичний, освітній діяч, кандидат на Нобелівську премію з фізіології та медицини 1911 року. Він першим у світі здійснив синтез сечової кислоти з гліцину. Одним з перших вказав, що амінокислоти є складовими білків. Встановив шляхи утворення сечової кислоти в організмі. Відкрив фермент ксантиноксидазу. Його заслугою стало також те, що він запропонував нову методику визначення місткості азоту в сечі та інших речовинах. Створив підручники з органічної і неорганічної хімії. 2004 рік ЮНЕСКО визнало роком академіка Івана Яковича Горбачевського. 


 Зелінський Микола Дмитрович (1861-1953)

 Народився майбутній хімік-органік 6 лютого 1861 року в м. Тирасполі Херсонської губернії. У 1880 р. Микола Зелінський закінчив Рішелівську гімназію в Одесі та поступив на фізико-математичний факультет Новоросійського університету (нині — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). У 1884 р. він отримав диплом про закінчення університету і залишився працювати в ньому на кафедрі хімії. Український хімік-органік. Вивчав вуглеводні, з яких складається нафта,— нафтени. Заклав основи нафтохімії. Пропагував питання створення синтетичного рідкого палива. Винайшов вугільний протигаз. У 1930-ті рр. розв’язав для народного господарства важливу проблему виробництва синтетичного каучуку. Створив всесвітньо відому школу хіміків-органіків 


 Пилипе́нко Анато́лій Тере́нтійович (1914 - 1993)

 Народився 3 травня 1914 року в селі Кирилівці (нині Звенигородського району Черкаської області). У період з 1931 по 1936 рік навчався на хіміко-технологічному факультеті Київського політехнічного інституту. Після закінчення аспірантури в КПІ, Пилипенко працював асистентом, згодом доцентом Київського технологічного інституту силікатів. 1944 року добровільно пішов на фронт. У повоєнний час розпочав роботу на хімічному факультеті Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка доцентом, а після захисту докторської дисертації у 1960 році — професором. Учений займався такими важливими проблемами, як захист водного басейну України від забруднення техногенними відходами, створення замкнутих циклів водопостачання в промисловості, розробка технології комплексної переробки шахтних вод.

Фізичні та хімічні явища

Як би хімічні елементи були людьми

У чому ж геніальність таблиці Менделєєва?